Арбітражний керуючий

 

 

 

Поняття арбітражного керуючого в Україні вперше було введено в обіг з прийняттям 30.06.1999 р. Закону України "Про банкрутство" в новій редакції. Саме з цієї дати Закон України "Про банкрутство" змінив назву на сучасну – Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надалі за текстом – Закон про банкрутство, а також ввів в обіг поняття арбітражного керуючого.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) – це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Арбітражний керуючий – це людина, яка має ліцензію Державного департаменту з питань банкрутства і може бути призначена господарським судом у справі про банкрутство в якості розпорядника майна (процедура розпорядження майном), в якості керуючого санацією (процедура санації) та ліквідатором (в ліквідаційній процедурі).

В більшості випадків в процедурі розпорядження майном кандидатуру арбітражного керуючого (розпорядника майна) суду пропонує ініціюючий кредитор (кредитор, за заявою якого порушено справу). В процедурі санації та ліквідації кандидатуру арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) пропонує більшість комітету кредиторів (представницький орган кредиторів).

Не залежно від того, за клопотанням кого було призначено арбітражного керуючого, останній повинен бути незалежним від особистих інтересів кредиторів та боржника. Він як незалежний арбітр, що призваний розсудити боржника та кредиторів. Він також як помічник суду у конкретній справі, який діє безпосередньо "на місці", а не тільки в залі судового засідання. Проте, нажаль, на практиці арбітражні керуючі не завжди дотримуються принципу незалежності в своїй діяльності, захищаючи здебільшого інтереси окремих кредиторів.

Арбітражний керуючий може почати з виконання обов’язків розпорядника майна у процедурі банкрутства, суттю якої є нагляд, контроль та вивчення діяльності боржника, та продовжити в цій же справі виконання обов’язків керуючого санацією чи ліквідатора, в залежності від прийнятого комітетом кредиторів та господарським судом рішення. Суттю процедури санації є здійснення розрахунків з кредиторами та збереження, як правило, юридичної особи боржника. Ліквідації – навпаки – часткові розрахунки з кредиторами та припинення юридичної особи боржника.